Алоє

АлоєШшироко відома кімнатна рослина,
в усьому світі славиться своїми
чудодійними лікувальними
властивостями. Назва походить від арабського слова «alloeh», — що означає гірку рослину. Рід Алоє (Червоне) належить до родини асфоділових (іноді відносять до лілій) і поєднує близько 300 видів сукулентних рослин, розповсюджених у степах і саванах Африки, а також на острові Мадагаскар і Аравійському півострові.

По зовнішньому вигляді алое дуже різноманітні: в основному це багаторічні трави, але є деревоподібні, чагарникові форми і навіть ліана; зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні види. Листки соковиті, товсті, витягнуті, в основному безчерешкові, з м’якими шипами по краях. Деякі види алоє, які не утворюють стебла, дуже нагадують хавортію, недарма їх часто плутають. У себе на батьківщині алоє цвітуть щорічно. З пазух утворюється квітконіс (довжиною до 80 см), на кінці якого червоні, жовтогарячі, жовті іноді білі квітки, зібрані в кістевидні або колосовидні суцвіття. У кімнатній культурі цвітуть надзвичайно рідко. Тривалість життя від 5 до 20 років у горщику.

Широко відомі лікарські властивості алоє: Цілющі властивості алоє відомі з найдавніших часів і широко використовувалися єгиптянами, греками, римлянами тисячу років тому. Особливо лікувальними властивостями володіє сік алоє вери і «столітника», його застосовують при лікуванні опіків, гнійних ран і деяких інших захворювань шкіри. На рани, що гояться, накладають свіжі листя алоє зі знятою шкірочкою. Препарати зі згущеного соку (сабур) мають жовчогінну, проносну дію, поліпшують апетит і травлення, мають протимікробну і протизапальну дію. Свіжий сік алоє використовують при хронічних гастритах, при запаленні ясен.

Своїми лікувальними властивостями алоє зобов’язаний алантоїну, що втримується в його листях. Крім алантоїна, алоє містить натуральні антиоксиданти у формі вітамінів комплексу B, вітамінів C і E, а також бета-каротин, що в організмі перетворюється у вітамін A. Всі ці живильні речовини дуже важливі для здоров’я шкіри. На основі соку алоє існує багато лікарських препаратів, а також кремів, гелів, шампунів, бальзамів, які знайшли своє застосування в косметиці.

Загальнозміцнювальна настойка з листя алоє: 0,5 склянки здрібнених листків змішати з 0,75 склянки меду і настоювати в темному місці 3 дні. Потім додати до суміші 3 склянки червоного вина і настояти в темному місці протягом доби. Приймати настойку по 1 ст. л. два-три рази в день перед їжею. Обережно! Препарати алоє варто застосовувати, тільки порадившись із лікарем! Лікувальними властивостями володіє тільки Алоє вера (Aloe vera) і Алоє деревоподібне (Aloe arborescens).

Алоє деревоподібне (Aloe arborescens) – найпоширеніший вид алоє, широко відоме як лікарська рослина за назвою «столітник», листки якого застосовують при лікуванні порізів, запалень і деяких шлункових захворювань. Як лікувальний засіб його почали вживати ще далеко в минулому. Він представляє собою гіллястий чагарник, дає численні бічні пагони і добре розростається у висоту і ширину. Листки вузькі, соковиті, чергові, до 20-30 см довжиною, із шипами по краях. Росте дуже швидко, досягаючи висоти 30-100 см (у природі до 3 м).

Алоє вера (Aloe vera) -єдиний вид, що у дикому вигляді розповсюджений на Середземномор’ї. Кустовидний сукулент із безліччю пагонів і укороченим стеблом, що утворює густі групи розеток з листків. Листки соковиті, ланцетні, до 50 см довжиною, злегка рифлені, сіро-зелені, по краях зубчасті. Cиноніми: Алоє барбаденське (Aloe barbadensis), Алоє індійське (A. indica Royle). Сік алоє вери використовується в незліченній кількості косметичних препаратів і засобів для догляду за волоссям.

Алоє строкате (Aloe variegata) – невеликого розміру рослина висотою до 30 см, з дуже коротким стеблом. Листки зібрані в прикореневу розетку, розташовуються трьома щільними, спірально закрученими рядами. Вони мають трикутно-ланцетну форму, неправильної форми поперечні білі смуги, з дрібними м’якими шипами по краях (іноді без них).

Алоє остисте (Aloe aristata) – листки утворюють прикореневу розетку близько 20 см у діаметрі. Вони широко ланцетні, з білою зубчастою облямівкою по краю. Нижня поверхня листікв покрита білуватими м’якими шипами. Даний вид часто плутають із хавортією.

Алоє премиле або гарне (Aloe bellatula) – короткостебельна рослина з розеткою вузьких темно-зелених листків довжиною 10-13 см, шириною 9-10 мм, покритих по обидва боки маленькими бородавками і білими плямами. Край листка із дрібними шипами. Квітконіс висотою до 60 см з квітками коралово-червоного кольору.

Алоє застрашливе або жахливе (Aloe ferox) – потужна рослина з одиночним стеблом, у природі досягає 2м у висоту, у горщику виростає до 45 см. Товсті м’ясисті листки із червонясто-коричневими шипами по всій поверхні, які роблять її бородавчастою. Доросла рослина утворює розгалужене колосовидне суцвіття із червоних квіток.

Всі культурні види цього сукулента успішно використовуються для озеленення квартир, терас, вітрин магазинів. Алоє незамінне для створення мініатюрних композицій і кам’янистих гірок.

Догляд за рослиною

Місце розташування: всі види алоє – світлолюбні рослини. Їм звичайно відводять найбільш сонячні місця на підвіконнях. Добре ростуть на Західних і Східних вікнах. Біля південного вікна, у найбільш жаркі годинни влітку, знадобиться притінення від прямих сонячних променів.

Температура: алоє — досить невибаглива до умов вирощування рослина. Спеціальний мікроклімат для нього створювати не потрібно. Узимку період спокою при 10-15°C, але може зимувати й при кімнатній температурі.

Полив: алоє варто поливати 1-2 рази в тиждень із весни до середини осені, даючи просохнути земляному покриву між поливами, у зимовий період поливають 1-2 рази на місяць м’якою водою. Якщо в приміщенні занадто сухе повітря, полив не зменшують, але уважно стежать за тим, щоб вода в піддоні не застоювалася.

Вологість повітря: легко переносить сухість повітря, зате необхідне свіже повітря – улітку приміщення варто провітрювати.

Підгодівля: у період активного росту із квітня по вересень варто удобрювати алоє 1 раз на місяць слабким розчином мінерального добрива або добривом для кактусів і сукулентів. Узимку, у період спокою, рослину не підживляють.

Пересадження: молоді алоє пересаджують щорічно, дорослі – через 2-3 роки по необхідності. Рекомендується земляна суміш із дернової землі, листяної землі, перегною і піску (2:1:1:1) з додаванням крихт червоної цегли і деревного вугілля. Всі види алоє також можна вирощувати на гідропоніці.

Розмноження: алоє можна розмножувати декількома способами: прикореневими пагонами, верхівковими й стеблевими черешками, а також насінням. Після того як черешки відрізані, зрізи необхідно підсушити протягом 1-2 днів і потім припудрити товченим вугіллям. Садять прикореневі пагони і черешки в субстрат з піску й торфу (1:1), заглиблюючи їх на 1 см. Черешки не обприскують, не накривають скляною банкою і досить рідко поливають. Як тільки вони вкореняться, полив збільшують. Також можна розмножувати купленим насінням у квітні при температурі 22-24°C.

Шкідники: рідко уражається хворобами і шкідниками, але іноді на алоє можуть оселитися щитівки. Позбутися від шкідників допоможе кашка часнику і мила з додаванням води, якою час від часу треба протирати листки.

Вирощування алоє — це заняття нескладне і рідко поєднане з непереборними труднощами. Досить дотримуватися загальних рекомендацій по вирощуванню сукулентних рослин, щоб успішно культивувати переважну більшість представників роду.

About these ads

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

Отслеживать

Get every new post delivered to your Inbox.

%d такие блоггеры, как: