Герань

Пеларгонія, ГераньРід Пеларгонія поєднує близько
250 видів трав’янистих і чагарни-
кових рослин сімейства геранієвих
родом з Південної Африкиде вони виростають на бідних кам’янистих ґрунтах на висоті до 700-800 м над рівнем моря. І хоча сама гераньбула виділена в окремий рід, у багатьох країнах пеларгонію називають геранню, особливо якщо вона росте в підвіконних ящиках або на балконах. Назва роду походить від слова «pelargos», що в перекладі із грецького означає лелека: форма плодів цих рослин своїм видом нагадує дзьоб лелеки.

Пеларгонії – широко розповсюджені невибагливі рослини, вони є найбільш відомими вазонами, красиво квітучими рослинами, завдяки тривалому цвітінню, що триває до пізньої осені. У Європі вони з’явилися наприкінці 17 на початку 18 століть. У минулому сторіччі велася велика селекційна робота з виведення численних гібридів і сортів. Були отримані рослини з яскравим листям, виведені карликові форми, сорти з білими і двоколірними, а також махровими квітами.

В теперішній час отримано величезне різномаїття цих рослин. Розрізняють дві великі групи видів пеларгоній: кущові і ампельні. У свою чергу, кущові поділяють на квітучі і духмяні.

Квітучі види пеларгоній (гераней):

Пеларгонія крупноквіткова Пеларгонія зональна або садова

  • Pelargonium zonale (Пеларгонія зональна або садова)–широко розповсюджена герань, часто культивується влітку у квітниках, має народну назву «калачик». Округлі, злегка лопатеві листки, з невеликими зубцями. На листках помітні концентричні кола темно-зеленого та коричнуватого забарвлення, які поділяють листя на зони. Звідси і назва – зональна пеларгонія. Кулясті суцвіття із простих або махрових квіток. Відомі сотні різновидів з різноманітним забарвленням і формою квіток і малюнком листків. У горщику садова герань досягає 30-60 см у висоту, але є сорти сягаючі і до 1,5 м.
  • Pelargonium grandiflorum (Пеларгонія крупноквіткова) або Pelargoniumdomesticum (Пеларгонія домашня) — більш популярна назва Королівська герань або Пеларгонія Марти Вашингтон. Час цвітіння (з початку весни до середини літа) коротше, ніж у зональних пеларгоній, квітки більші, гофровані, часто більш ефектні і звичайно двоколірні. Листки із зубчастим краєм близько 7,5 см у діаметрі не мають характерного малюнка. У горщику вони досягають 30-60 см у висоту.

Духмяні види пеларгоній (гераней):

Пеларгонія сильнопахуча Пеларгонія повстяна

  • Духмяні (запашні) герані розводять заради ароматних листків, у клітинах яких перебуває запашне ефірне масло. Тому навіть при незначному дотику рослина видає злегка терпкий, але дуже приємний аромат. Ефірні масла пеларгонії широко застосовуються в медицині, парфумерній та кондитерській промисловості.
  • Pelargonium capitatum (Пеларгонія головчаста). Листя із запахом троянди. Рожево-лілові квітки. У відповідних умовах досягає 90 см.
  • Pelargonium crispum (Пеларгонія кучерявенька). Дрібні, лопатеві блідо-зелене листя з лимонним запахом. Рожеві квітки. Досягає 60 см.
  • Pelargonium graveolens (Пеларгонія сильнопахуча). Сильно розділені лопатеві листки із запахом троянди. Квітки від рожевих до рожево-червоних. Досягає 90 см.
  • Pelargonium odoratissimum (Пеларгонія ароматнейшая). Листя з ароматом яблук. Білі квітки. Висота близько 30 см.
  • Pelargonium tomentosum (Пеларгонія повстяна). Великі округлі, злегка лопатеві листя із запахом перцевої м’яти. Дрібні білі квітки. Висота близько 60 см.

Ампельні види пеларгоній (гераней):

Пеларгонія плющевидна Пеларгонія щитовидна

  • Pelargonium peltatum (Пеларгонія щитовидна або плющевидна) має ребристі стебла, що стеляться, із плющеподібними листками. Прості або махрові зірчасті квітки звичайно розового або червоного тонів, іноді білих або яскраво-зелених, зрідка із червонуватою облямівкою. Ця група пеларгоній є чудовою прикрасою вікон (особливо в підвісних кошиках), балконів і веранд.

Пеларгонія — одна з найбільш улюблених домашніх рослин. Всі вони представляють незвичайну розмаїтість відтінків квітів, форми та забарвлення листків і ароматів. Їх легко розмножувати та вирощувати. При сприятливих умовах квітучі види пеларгонії будуть цвісти цілий рік. Улітку всі пеларгонії можна висаджувати у відкритий ґрунт в якості садових квітів, оформляючи різного роду квітники, а пеларгонію щитовидну використають ще й для декорування балконів і ваз. У кімнатах пеларгонії звичайно прикрашають підвіконня.

Догляд за пеларгонією

Місце розташування: пеларгонія є світлолюбивою рослиною і не боїться прямих сонячних променів. Найкраще її розміщати на підвіконнях східної, західної та південної сторони. Для повноцінного росту та розвитку герані необхідний постійний доступ свіжого повітря, але варто уникати протягів. Взимку приміщення, у якому утримується рослина, потрібно регулярно провітрювати, а влітку можна винести його на відкритий простір.

Температура: взимку пеларгонію варто тримати в прохолодних світлих кімнатах з температурою 10-12°C. Влітку спеціальний мікроклімат для неї створювати не потрібно.

Полив: режим поливу залежить від пори року. Рослину постійно поливають, інакше листя жовтіє або ушкоджуються сонцем, надлишки води видаляють з піддону. Взимку варто поливати пеларгонію (герань) помірковано, у міру підсихання ґрунту.

Вологість повітря: незважаючи на те, що герань добре переносить сухе повітря приміщень, у жаркі літні дні її потрібно обприскувати ранком і ввечері.

Підгодівля: у період активного росту герань підживлюють 1 раз в 2 тижні рідкими мінеральним добривами.

Пересадження: навесні перед початком вегетаційного періоду пеларгонію рекомендуються обрізати, щоб надалі воно мала більш розгалужений вигляд. Обрізані пагони використають для живцювання. Обрізану рослину пересаджують у земляну суміш, що складається з дернової, листвяної землі, торфу та піску. Як для вазону, так і для рослини відкритого ґрунту потрібен гарний дренаж, що дозволяє уникнути застоювання води.

Розмноження: пеларгонію розмножують черешками навесні і наприкінці літа. Окремі різновиди можна насінням. Для черешків відрізають вертикальні пагони довжиною 8-10 см. Черешки укореняють у горщики, заповнені сумішшю піску і торфу, взятих у рівних частинах, постійно підтримують у вологому стані. Коли з’являються коріння, їх варто пересадити в інший горщик і прищипнути, щоб сприяти росту бічних пагонів.

Насіннями пеларгонію розмножують наприкінці весни, їх висівають у контейнер, заповнений легким ґрунтом, увесь час підтримують у вологому стані при температурі 20-22°C. Після появи сходів, розсаду переставляють в освітлене місце з температурою на рівні 15°C. Через 3-4 місяця рослини зацвітуть.

Шкідники та хвороби: особливо для пеларгонії небезпечні білокрилки, попелиці і кліщі, що переносять вірусні захворювання з однієї рослини на іншу. Найчастіше поселяються на молодих рослинах, вражаючи листки та пагони. Від них позбуваються спеціальними препаратами (актеліком або кельтаном). Гарні результати дає обробка рослини настоєм деревію, цибулі й часнику.

Пеларгонія (герань) легко піддається грибковим хворобам — сірковою гниллю, іржі та загниванню коріння, від яких позбуваються за допомогою відповідних фунгіцидів (фундазолом, хлорокиснем міді 0,5%). Хвороби з’являються при застоюванні води або занадто високій вологості. При сильному зараженні рослину варто знищити.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: